Розмови про видавничу справу можуть тривати від обідньої кави до другого пришестя, а від нього — на південь до Антарктиди. В радіусі кількох метрів від цієї бесіди уява співрозмовників вишиковує множини шрифтів, палітурок, колонтитулів обкладинок, ілюстрацій та імена нових авторів. У своїй сукупності, будучи поєднані як смальти давньоримської мозаїки, вони дають бажаний образ нової книги.

​Кожна книга має свої залаштунки. Саме там точаться суперечки, які народжують її як продукт. Спершу автор поринає у дискусію з соціумом, потім — з редакторами та критиками. 

Почасти це увінчується жбурлянням кавових філіжанок та нервовим розбиттям порцелянових блюдець. Потому книготворці втягуються у суперечку з ілюстраторами та дизайнерами, а ті, у свою чергу,   з видавцем. 

​І от на фінішній прямій ми бачимо скромний томик, який нудьгує в очікуванні свого покупця на полиці книгарні.

​Годі відшукати спростування тезі «книгу народжують суперечки». Втім є книжки, які зумисно їх спричиняють. Вони, неначе кінопроектор, генерують яскраву картинку нового літературного шкандалю і ставлять на диби спільноту книгоманів. Такі тексти не рекомендують читати підлітками та пенсійним моралізаторам, службовцям та домогосподаркам, оскільки вони порушують усталені норми та наснажують на бешкет.

​Видавництво «Залізний Тато» поставило собі за мету примножувати саме таку літературу. Кожен паперовий примірник повинен стати не лише прісним фактом, але й збудником нових дискусій з присмаком полум’яного перцю чілі.

​«Залізний Тато» — це лабораторія екстремальної літератури. Її сторінки соковито екранізують скандальні мистецькі експерименти — від футуристичного живопису та авангардної поезії, до щоденників визначних пройдисвітів та самвидаву підпільників. Наші книжки генерують оптимізм і новаторство, а також змушують читача не втрачати апетит до життя.