У мене на думці "Неопалима купина" авторства Еліаса Симойокі. Видання було підписано до друку 20.I.2022; керівник проєкту – Ірина Голуб, з фінської переклав мій середній син Денис Ковальов. Ця збірка від видавництва "Zалізний Тато" має бути цікавою не тільки історикам, політологам, а й усім, хто хоче більше знати про давні події, які гостро перетинаються з нашим сьогоденням.
"Неопалима купина" – книга, яка врятувала мене у лютому-березні 2022 року. Ті перші дні повномасштабного вторгнення збіглися із моїм лікарняним. Не мала сил ні на що. Потроху читала цю збірку творів, промов і виступів ветерана декількох війн, опального фінського політика-націоналіста, депутата, чиїм ім'ям лякали лібералів і соціалістів.
Еліас Симойокі – ненависник Московії та фінський іредентист (прихильники іредентизму декларують мету об'єднання в одній державі етнічних груп, що проживають на території іншої або інших держав), пристрасний проповідник, ревний лютеранин і справжній патріот Фінляндії. У ньому співіснували християнське благочестя та непримиренність до несправедливості. Його заклики до відродження Великої Фінляндії, до знищення російського ярма народів такі суголосні нам – українцям!
Зацитую: «...Чому все мало статися так, а не інакше? Чому марно пролилася молода кров? Адже Московія була майже на межі краху... Чому Фінляндія не скористалася такою унікальною можливістю? Чому уряд не запобіг катастрофі у Вітеле? І ще багато інших чому... Нарід Фінляндії [...] так і не прокинувся, не зажадав того,що належить йому по праву – вільної Карелії, тісно пов'язаної із Суомі! [...] Ми втратили віру в політичні партії після всіх угод з купівлі-продажу нашої Батьківщини, в яких вони брали участь. Тільки енергійне пробудження фінської національної свідомости, сильний поштовх націоналізму може викликати почуття волі в нації...».
Еліас Симойокі – це ще й депутат парламенту від Патріотичного народного руху, учасник громадянської війни у Фінляндії, "братських війн", один з учасників профашистського Лапуаського руху. Займав радикально праву позицію, виступав із харизматичними тезами націоналістичного та антиросійського характеру про виконання "клятви меча" та повернення усіх фінських етнічних територій із-під окупації СССР. Далі цитата із його промови:
«...Депортації тривають на теренах совєцької імперії серед народів Карелії та Інґрії. Втілюючи в життя свої химерні плани, СССР грубо порушує домовленості й зобов'язання, які він узяв на себе, підписавши мирну угоду у Тарту щодо доль карелів та інґерманландців... 1929 року у Східній Карелії почалися... політичні переслідування, терор і примусове виселення... численні ешелони повезли карелів на копальні Кольського півострова, на шахти й лісоповали Сибіру».
І ці слова відгукнулися у серці: «...Ми пам'ятаємо гіркоту нашої Визвольної війни, спричинену забороною шведського уряду постачати нам через їхню територію зброю і припаси. Хоча біла армія Фінляндії тоді боролася проти більшовизму не тільки за власну Вітчизну, а й за Скандинавію і решту Європи...».
І насамкінець наведу доволі яскраве свідчення з промови за 22.II.1938, яке гучно відлунює набатом передчуття воєнної загрози у теперішню українську дійсність: «Нарід, чиї представники марно сперечаються через гроші на посилення слабкої оборони й незадовільної системи безпеки, ніколи не матиме [...] місця серед світових націй».
Оксана ПОЛІЩУК,
співробітник Полтавської обласної бібліотеки для юнацтва
імені Олеся Гончара